Каталог сайтов Новости
Рефераты
Сочинения
Айтманов.Ч.
Алексин А.Г.
Астафьев В.П.
Ахматова А.А.
Бабеля.И
Батюшков.К.Н.
Блок А.А.
Бродский И.А.
Брюсов.В.Я
Булгаков.М.А.
Бунин.И.А.
Быков.В
Визбор.Ю.И.
Войнович.В
Воробьев.К
Высоцкий В.С.
Гоголь.Н.В.
Гончаров.И.А.
Горький.М.
Грибоедов А.С.
Грин А.
Гумилев.Н.С.
Державин.Г.Р
Достоевский.Ф.М.
Дудинцев В.Д.
Есенин.С.А.
Жуковский В.А.
Заболотский.Н.А.
Замятин.Е.И
Крылов.И.А.
Куприн А.И.
Лермонтов.М.Ю.
Лесков.Н.С.
Ломоносов.М.
Мандельштам.О.Э.
Маяковский В.В.
Набоков В.
Некрасов.Н.А.
Носов.Е.И.
Островский А.Н.
Пастернак Б.Л.
Пикул.В
Платонов А.П.
Пришвин.М.М.
Пронский.В
Прочее
Пушкин А.С.
Радищев А.
Распутин В.
Салтыков-Щедрин.М.Е.
Северянин И.
Солженицин А.И.
Твардовский А.Т.
Толстой.Л.Н.
Тургенев.И.С.
Тютчев.Ф.И.
Фадеев.А
Фет А.А.
Фонвизин.Д.И
Цветаева.М.И.
Чернышевский.Н.Г.
Чехов А.П.
Шаламов.В
Шолохов.М.А.
Шукшин В.М.
Рефераты
Pr, реклама, журналистика
Автомобиль и дорога
Безопасность жизнедеятельности
Ботаника и сельское хозяйство
География, экономическая география
Криминалистика
Криминология
Кулинария
Курсовые и дипломные работы: гуманитарные
Курсовые и дипломные работы: технические
Маркетинг
Международное право
Международные отношения
Менеджмент (теория управления и организации)
Политика, политология, полит.история выборы, власть
Психология, социология, философия
Религия и мифология
Шпаргалки: Информатика, Математика, Физика, Экономика
Этикет, общественные институты, семейные отношения
Право
Банковское дело
Бухгалтерия
История
Экономика
Компьютеры
Архитектура
Астрономия
Биология
Военное дело
Геодезия
Геология
Геополитика
Делопроизводство
Деньги
Естествознание
Зоология, ветеринария
Исторические личности
История
История Москвы
косметология
логика
физика
физическая культура и спорт
химия
цифровая техника
экологическое право
экология
Логистика
Математика
Медицина
Металлургия
Разные рефераты
Риторика
Статистика
Теплотехника
Технология
Краткие изложения



Рефераты: Медицина: Печінка. Її будова, функції та хвороби


 Печінка. Її будова, функції та хвороби
ЗМСТ
ВСТУП 3
Будова печнки 4
1.1. Анатомчна будова печнки 4
1.1.1. Поверхн печнки 4
1.1.2. Частки печнки 5
1.2. Гстологчна будова печнки 7
1.2.1. Значення функцй печнки в гстологчнй
будов 7
1.2.2. Класична печнкова частка 7
1.2.3. Клтини печнки та х ультраструктура 10
1.3. Кровооббг в печнц 11
Функц печнки 13
2.1. Видлення жовч екзокринного секрету 13
2.2. Метаболчн функц 14
2.3. Антибактерицидна та антитоксикацйн функц 16
2.4. Регенераця печнки 16
Захворювання печнки 18
3.1. Критер хвороб печнки 18
3.2. Токсична дистрофя 19
3.3. Цироз печнки 20
3.4. Пухлини печнки 23
3.5. Хвороба Боткна 23
3.6. Поширення хвороб печнки 24
ВИСНОВКИ 26
ЛТЕРАТУРА 27
ДОДАТКИ 28
ВСТУП
Печнка викону в людському органзм досить складну та багатосторонню функцю, головним чином в обмн речовин. Не дарма називають головною хмчною лабораторю нашого органзму. А отже дяльнсть та функц цкаво як вивчати так дослджувати. Про це свдчить цлком особливий ункальний кровообг у печнц, який рзковдрзня вд усякого ншого органу.
З одногобоку, вона, утворюючи видляючи в кишечник жовч, особливим чином вплива на процеси травлення. З ншого боку, вона волод здатнстю перероблювати, затримувати, перерозподляти, засвоювати, руйнувати т чи нш речовини, як в не потрапляють з шлунку, а також з селезнки та нших органв тканин, та разом з тим синтезувати з цих рзних речовин нов бохмчн продукти, важлив для органзму. Вд печнки в певнй мр залежить зсдання кров. В нй же моносахариди перетворюються в глкоген. В мру потреби глкоген печнки перетворються в моносахариди, як надходять в кров. Печнка вдгра важливу роль у перетворенн молочно кислоти в цукор в печнц вдкладаться жир. Скупчення жиру в цьому орган вдбуваться, очевидно, пд впливом гормонв гпофзу.
Але дпя печнки, як для будь-якого органу характерна немала кльксть захворювань, що стали ще бльш актуальними в остан роки. Адже постйн екологчн проблеми та нездорове харчування призводить до захворювання як печнки, так всього органзму вцлому. Печнка викону не тльки жовчоутворюючу, але метаболчну функцю. Тому вивчення будови ма дуже велике значення. Наприклад, жовчоутворююча функця може бути порушена в патологчних умовах на протяз досить тривалого часу (тижн, мсяц), при цьому не спостергаться загрозливих життю явищ (хоча, в кнц кнцв, зупинка дано функц приводить до смерт). Розлад жеметаболчно функц швидше веде до розвитку життвонебезпечних порушень, а повне вдключення вже через деклька годин чи днв приводить до смерт. Так, собака, у яко перевязаний загальний жовчний потк, жовч не поступа в травний канал, продовжу жити на протяз деклькох мсяцв, тод як повне видалення печнки вже через деклька годин обумовлю смерть при явищах тяжко нтоксткац. з цьго прикладу видно, що печнка ма велике значення для житьтдяльност людини, тому в науц й придляться неабияке значення.
. Будова печнки.
1.1. Анатомчна будова печнки.
1.1.1. Поверхн печнки.
Розглянемо печнку та функц як з боку анатом, так з боку гстолог, фзолог. Печнка (hepar) сама велика з травних залоз. Вона займа верхнй вддл черевно порожнини, розташовуючись пд дафрагмою, головним чином з правого боку. Залоза ма форму, що з одного боку нагаду шляпку великого гриба, чи форму клину ма верхню, випуклу, та нижню злегка увгнуту, поверхню. випуклсть нема симетричност тому що найбльшвипуклою та обмною частиною не центральна, а права задня, яка до переду лворуч дещо клиновидно звужуться. Розмри печнки з права на лво складають в середньому 2630 см., спереду назад права частка 2022 см., лва частка 1516 см., а найбльша товщина (права частка) 69 см. Вага печнки досяга в середньому 1500 г. Колр червонобурий, консистенця мяка.
Розглянемо поверхню блш детально. Взагал в печнц розрзняють верхню, випуклу, дафрагмальну поверхню (facies diaphragmatica), нижню, мсцями вгнуту, внутршньоносну поверхню (facies visceralis), гострий нижнй край (margo inferior hepatis), вдокремлюючий спереду верхн нижн поверхн, злегка випуклу задню частину (pars posterior), дафрагмально поверхн. На передньому краю печнки вирзка кругло звязки (incisura ligamenti teretis), та праворуч розташована вирзка жовчного мхура (incisura vesicae felleae).
Верхня, дафрагмальна поверхня печнки випукла вдповда за формою куполу дафрагми. Вд дафрагмально поверхн печнки доверху, до дафрагми, йде сагтально розташована черевна серповидна звязка (lig. falciforme) вона йде вд переднього краю печнки назад на протяз приблизно 2/3 ширини печнки, ззаду листки звязки росходяться праворуч та лворуч, переходячи в внцеву звязку (lig. coronarium hepatis). Серповидна звязка длить печнку вдповдно верхньо поверхн на дв частини праву частку (lobus dexter) бльшу та, що ма найбльшу товщину лву частку (lobus sinister) меншу. Права частка розташована пд правим куполом дафрагми, лва пд лвим. На верхнй поверхн лво частки видно невелике серцеве вдавлення (inpressio cardiaca) вдповдне розташування серця над дафрагмою. На дафрагмальнй поверхн печнки розрзняють верхню частину (pars superior) повернену до дафрагми передню частину (pars anterior), повернену до переду, до реберно частини дафрагми, до передньо стнки живота в област очеревини, праву частину (pars dextra), направлену праворуч до бчно черевно стнки задню частину (pars posterior), повернену в бк спини.
Нижня, внутршньоостна поверхня печнки, ма нервну плоску злегка увгнуту поверхню, вдповдно конфгурац нижчележачих органв. На нижнй поверхн розташовуються три борозни. Дв борозни мають сагтальне направлення тягнуться по нижнй поверхн печнки, майже паралельно одна однй, вд переднього до заднього його краю приблизно посередин ц вдстан х здну у вигляд перекладини третя поперечна борозна. Лва борозна складаться з двох вддлв передньго, що розташовуються до рвня поперечно борозни та заднього ззаду вд поперечного Переднй бльш глибокий вддл щлина кругло звязки (fissura ligamenti teretis) починаться на передньому краю печнки вд вирзки кругло звязки внй заляга кругла звязка печнки (lig. teres hepatis), що йде зпереду знизу вд пупка. Заднй вддл лво борозни щлина венозно звязки (fissura ligamenti venosi), вона тягнеться вд поперечно борозни назад до лво печнково вени. Лва борозна за свом розташуванням на нижнй поверхн вдповда лнн пррикрнлення серповидно звязки на верхнй поверхн печнки таким чином служить тут межею лво право часток печнки. Разом з тим кругла звязка печнки закладена в нижньому кра серповидно звязки, на вльному передньому кнц.
Права борозна представля поздовжньо розташовану яму та називаться ямою жовчного
мхура (fossa vesicae felleae). Вона менш глибока, нж борозна кругло звязки, але бльш широка явля вдбиток розташованого в нй жовчного мхура (vesica felleae), ямка тягнеться назад до поперечно борозни продовженням ззаду вд поперечно борозни служить борозна нижньо порожнисто вени (sulcus venae cavae).
Поперечна борозна представля ворота печнки (porta hepatis), де залягають власне печнкова артеря (arteria hepatica propria), печнковий протк (duktus hepaticus) та воротна вена (vena portae). Як артеря, так вена дляться на основн глки, праву та лву, вже в воротах печнки.
1.1.2. Частки печнки.
Описан вище борозни длять нижню поверхню печнки на чотири частки. Лва борозна вдокремлю праворуч нижню поверхню лво частки печнки, права борозна вдокремлю злва нижню поверхню право частки. Мж правою та лвою борозною на нижнй поверхн печнки розташований середнй вддл, який длиться поперечною борозною на передню та задню длянки. Передня длянка представляв квадратну частку печнки (lobus quadratus hepatis), задня хвостату частку печнки (lobus caudatus hepatis)/
Нижня поверхня право частки печнки несе на соб ближче до переднього краю вдавлення обдково кишки (inpressio colica) позаду, до самого заднього краю знаходиться правшеобширне заглиблення вд прилягаючо тут право нирки, ниркове вдавлення (impressio renalis) лвшепримикаюче до право борозни заглиблення верхньо частини дванадцятипало кишки, дванадцятипалокишкове вдавлення (impressio duodenales) ще бльш позаду, лвше ниркового вдавлення знаходиться вдавлення правого наднирника, надниркове вдавлення (impressio suprarenalis).
Квадратна частка печнки (lobus quadratus hepatis), вдокремлена праворуч ямою жовчного мхура, лворуч борозною кругло звязки, попереду, нижнм крам, позадуворотами печнки. На середин ширини квадратно частки заглиблення у вигляд широкого поперечного жолобка вдбиток верхньо частини дванадцятипало кишки, дванадцятипалокишкове вдавлення, що продовжуться сюди з право частки печнки.
Хвостата частка печнки (lobus caudatus hepatis) розташована ззаду вд ворт печнки, вдокремлена зпереду поперечною борозною ворт печнки, праворуч борозною нижньо порожнисто вени (sulcus ligamenti venosi), лворучщлиною венозно звязки та ззаду задньою поверхнею печнки. На переднй длянц хвостато частки лворуч розташований невеликий виступ, сосцевидний вдросток (processus paillaris), що пдходить ззаду до лво длянки ворт печнки праворуч хвостата частка утворю хвостатий вдросток (processus caudatus), який направляться праворуч, утворю мсток мж заднм кнцем ямки жовчного мхура переднм кнцем борозни нижньо порожнисто вени переходить в праву частку печнки.
Лва частка печнки (lobus sinister hepatis). На нижнй поверхн.ближче до переднього краю..лва частка утворю на свой поверхн випуклсть, сальниковий бугор (tuber omentale), який повернутий до малого сальника (omentum minus). На задньому краю лво частки, близько до щлини венозно звязки, знаходиться вдавлення вд прилягаючо сюди черевно частини стравоходу, стравохдне вдавлення (impressio esophagea). Лвше цих утворень, ближче до заду, на нижнй поверхн лво частки шлункове вдавлення (impressio gastrica).
Задня частина задньо поверхн (pars posterior faciei difragmaticae) представля досить широку, злегка закруглену, не покриту, очеревиною задню длянку печнки. Задня частина утворю увгнутсть вдповдно мсцю прилягання до хребта. Центральна длянка широка,а по краям,праворуч та лворуч,вона звужуться. Вдповдно правй частц на нй жолобок,в який закладена нижня порожниста вена,борозна нижньо порожнисто вени (sulcus venae cavae).
Ближче до верхнього краю задньо поверхн печнки в речовин видно три печнков вени (venae hepaticae), що впадають в нижню порожнисту вену. Края ямки нижньо порожнисто вени зднан мж собою сполучнотканинною звязкою нижньо порожнисто вени (ligamentum venae cavae inferioris). Печнка майже повнстю одягнута черевним покривом та може таким чином вважатися органом, розташованим мезоперитонеально. Очеревина покрива дафрагмальну, внутршньоостну поверхн нижнй край. Найбльша непокрита очеревиною длянка розташована на заднй поверхн там, де печнка безпосередньо приляга до задньо стнки живота вона ма ромбовидну форму. Друга длянка знаходиться в мсц розташування жовчного мхура, безпосередньо не покриваючи тканину печнки. Розглянувши бльш детально поверхню печнки ми ще раз переконалися у великй складност та багатофункцональност цього органу. Прилягаючи до поверхн печнки нш органи залишили на нй чимало вдавлень та борозен, що да змогу розпзнати ту чи ншу частину.
1.2. Гстологчна будова печнки.
1.2.1. Значення функцй печнки в гстологчнй будов.
Величезний обм печнки, а також значна маса кров, яка звичайно знаходиться в печнц (до 0,5 л.) вказу на нтенсивнсть фзологчних процесв, що вдбуваються в нй..Виконують х в печнц одномантн за будовою млк тканинн комплекси печнков частки, вперше описан Мальпг в 1666 р. в його вдомй прац De viscerum structura exarcitatio anatomica, а бльш детально описав Кирнанм в 1833 р. Кожна частка складаться з тканинних елементв органу та може розглядатися як елементарна чи мнатюрна печнка. Наприклад, маленька печнка лише вдрзняться вд величезно печнки слона не стльки особливостями будови часток, скльки х клькстю. Це говорить про те, що печнкова частка розглядаться як елементарна частка печнки. Якщо розглянути печнку з сторони гстолог, то вона покрита тонкою мцною сполучнотканинною капсулою, яку часто, за автором, називають глиссоновою. Подбно до нших залоз, печнка складаться з паренхми та строми. Паренхма представлена ептелальними клтинами ентодермального походження, як називаються печнковими клтинами, чи гепатоцитами. Строма ма мезодермальне походження складаться з сполучно тканини звичайного типу.
При вивчен гстолог печнки, мабуть, саме головне це памятати, що вона не тльки одночасно екзокринною ендокринною залозою, печнка ункальна ще й тим, що в нй не сну розподлу прац мж клтинами, що виробляють ендокринний та екзокриний секрет. Вс паренхматозн клтини (гепатоцити) виробляють обидва вида секреторних продуктв. Таким чином паренхма повинна бути побудована так, щоб кожен гепатоцит контактував би як з протоком, що вдноситься до системи виведення екзокринного секрету (жовч), так з кровоносною судиною, в яку вн видляв би свй ендокриний секрет.
1.2.2. Класична печнкова частка.
Перш нж пояснити, яким чином це вдбуваться, потрбно описати утворення, що ма назву класично печнково частки, тому що саме частки побудован таким чином, що забезпечуться вироблення виведення як екзокриного так ендокриного секрету. Взагал описано два типа печнкових часток, але спочатку була описана саме
класична печнкова частка, тому саме мають на уваз, коли використовують термн печнкова частка. У людини частки не вдокремлен сполучнотканинними перетинками, тому щоб х побачити, навть пд мкроскопом, важливо знати деклька орнтирв. Для цьго розглянемо печнку у свин(додаток 1). Частки печнки свин вдокремлен одна вд одно сполучнотканинними перетинками,завдяки цьому ми бачимо, що частки печнки мають форму шестикутника. А вмсцях, де сходяться верхвки трьох часток сполучна тканина знаходиться в великй клькост при уважному вивченн в нй помтн на розрз глки вортно вени, печнково артер, жовчного протоку. Це скупчення глок чотирьох трубчастих систем разом з сполучною тканиною, в котрй вс вони знаходяться, утвою так звану вортну зону чи вортний тракт. Саме так вортн зони (портальн зони) в печнц людини, хоча вони не зднанн сполучнотканинними перетинками, вони орнтирами печнкових часток. Зднавши портальн зони уявною лню ми отримамо меж часток. Крм портальних зон ще одним орнтиром печнково частки центральна вена, якй вдповда всь багатогранно частки, по якй кров витка по чатстк.
Як вже зазначалося, печнка людини покрита тонкою сполучнотканинною капсулою,яка в свому склад ма колагенов волокна небагаточисельн фбробласти, капсула в всвою чергу покрита шаром мезотелальних клтин. В воротах печнки сполучна тканина капсули продовжуться,подбно стовбуру дерева, в тканину органу. Всередин печнки це сполучнотканинне дерево галузиться дуже сильно у всх напрямках.
Розглянемо бльш детально трубчаст утворення в портальних трактах (Додаток 2). Сама найбльша трубочка, яку можна побачити в кожнй глц сполучнотканинного дерева це глка вортно вени. Кровозабезпечення печнки здйснються артерями, артеральна кров приноситься в печнкову тканину глками печнково артер, як теж проходять в портальних трактах. Таким чином, кров з системи вортно вени печнково артер приноситься з ворт по глкам сполучнотканинного дерева.
Дв ш трубочки, здйснюють виведення речовин з печнки. Одна з них жовчний протк, що складаться з ептелальних клтин по ньому екзокринний секрет паренхматозних клтин виводиться з печнки. Млк протоки, що лежать в глках сполучнотканинного дерева, зливаються один з одним на шляху з печнки в кнц кнцв в стовбур дерева вдкриваться в печнковий протк. Четвертий вид трубочок, який в кожнй глц сполучнотканинного дерева ма дуже тоненьку стнкуце лмфатична судина. Лмфатичн судини в рзних глках теж зливаються в стовбур дерева виводять лмфу з печнки. Таким чином, кров вд перифер частки йде до центру, де потрапля в центральну вену. На вдмну вд вортно вени печнково артер, як приносять кров в печнку, ситема вен, що вдводять кров з не, не знаходяться в склад сполучнотканинного дерева, бльш того по всй печнц дв системи кровоносних судин, вдокремлен одна вд одно. Тому центральн вени печнки орнтиром для встановлення центра частки. За допомогою двох орнтирв центральна вена, що в поперечному розрз ма вигляд кола та портальн тракти, що знаходяться навколо центрально вени, як зднавшись уявними лнями дають нам контурчастки. Визначивши меж частки печнки, ми можемо розглянути х внутршню будову (Додаток 3).
При малому збльшенн видно, що клтини паренхми, гепатоцити, розташовуються неправильними рядками, як галузяться , направляючись вд перифер частки, сходяться до центрально вени. Мж цими неправильними рядами гепатоцитв розташовуються свтл щлеподбн простори, що представляють собою синусоди (кровоносн капляри) печнки. Саме, мабуть, складне завдання гстолог це вдтворити трьохмрну структуру розташування гепатоцитв та синусодв. Адже кожен гепатоцит повинен контактувати з канальцем, що вдводить продукт його екзокрино секрец до жовчного протоку в портальному тракт, одночасно цей же гепатоцит повинен торкатися хоча б одного з синусодвдля того, щоб продукт його ендокрино секрец виводився в кровотк.
При великому збльшен (Додаток 4) видно, що клтинна мембрана майже кожного гепатоцита хоча би де небудь, але всеж контакту з чи двома синусодами. Почнемо з того, що кожен гепатоцит видля свй екзокриний секрет в каналець, що ма назву жовчного капляра. Вн представля собою щлину мж клтковими мембранами двох чи деклькох сусднх гепатоцитв. Жовчн капляри здатн утворювати неперервну систему, якщ тльки неперервний ряд клтин довжиною не менш двох гепатоцитв. Гепатоцити завжди обднан в структури, як мають назву трабекули.
Кожна трабекула повинна складатися за товщиною чи шириною не менш нж з двох клтин, з тим щоб по трабекул мж двома клтинами мг проходити неперервний жовчний капляр. Крм того, трабекули, побудован з гепатоцитв, всередин частки повинн анастомозувати один з одним для того, щоб жовч з жовчних каплярв вдткала в жовчний протк, що лежить в портальному тракт. Вдповдно вс синусоди, що знаходяться мж анастомозуючими трабекулами,повинн зднуватися один з одним, щоб кров, що тече по ним, збиралася в центральну вену частки. Потрбно ще вдмтити, що печнков трабекули, що галузяться та анастомозують, в цлому орнтован вд перифер частки радально до центру, тобто до центрально вени.
Слд зауважити ще й на тому,що кров жовч рухаються в рзних напрямках (Додаток 5 ). Кров з вортно вени печнково артер портального тракту попада в синусоди, що лежать мж трабекулами гепатоцитв, вцих синусодах вона змшуться тече в напрямку центральних вен. Жовч, що секретуться гепатоцитами в жовчн капляри трабекул, рухаються по жовчному капляру до жовчного протоку, що лежить в портальному тракт. Тому в тканин мж портальними трактами центральними венами кров жовч рухаються в протилежних напрямках. При рзних ураженнях печнки важливо вияснити, яка саме частка уражена, потрбно знат, як частини частки, володють найкращим, а як найгршим кровозабезпеченням. Для цього потрбно ввести таке поняття як ацинуспдрозподл тканини печнки на структурн одиниц (Додаток 6). Тобто ацинус це ще менша нж частка структурна одиниця.
Але хоча ацинус склада 1/3 розмрв класично частки, вн не частиною, тому що в його склад входять частини двох сусднх часток. Тому ацинуси можна вважати самостйними структурними одиницями цього органу, тобто печнка складаться з ацинусв, а не з часток.
Вдомо, що т частини печнкових трабекул, як розташовуються ближче всього до центральних вен, контактують з кровю само низько якосттому що, щоб досягти центрально вени, кров повина пройти по синусоду, довжина якого як найменше дорвню вдстан вд портально зони до центрально вени. Проходячи по синусоду, кров вдда кисень накопичу вуглекислий газ. Паренхматозн клтини, розташован в безпосереднй близькост до центральних вен, таким чино забезпечуються кровю
з самим низьким вмстом кисню поживних речовин, в порвнянн з клтинами, що розташувалися ближе до портальних зон. Крм того, кров в цьому вддл характеризуться найбльшим вмстом вуглекислого газу та нших кнцевих продуктв обмну. Бчн вдгалудження печнково артер та вортно вени утворюють основу печнкових ацинусв. Бльш млк глочки вдводять кров в синусоди, забезпечуючи самою свжою кровю будь-як длянки паренхми. Клтини, що лежать ближче до основних судинних стовбурв ацинуса, кровозабезпечуються найкращим чином по вдношеню до всх нших його частин. Цю длянку, яку вчений Раппапорт назива зона 1 ацинуса, ма на зрз бльш менш овальну форму, паренхма печнки, що оточу зону 1 на зрз ма приблизно округл меж позначаться зоною 2. Псля зони 1 ця зона кровозабезпечуться краще нших вддлв ацинусу. Зовншня частина останього, що ма не правильну форму доходить до центральних вен, називаться зоною 3 вона отриму менше кров, нж будь-яка нша частина ацинуса. Взагал то ацинус в тй чи ншй мр нагаду ромб, а його меж сходяться до центрально вени.
1.2.3. Клтини печнки та х ультраструктура.
Псля того, як ми розглянули загальну внутршню будову печнки, розглянемо будову деяких складових частин. Почнемо, наприклад, з синусодв вже давно було встановлено, що вистилка початкових синусодв вдрзняться вд вистилки звичайних каплярв тим, що утворюють два рзних вида клтин. Клтини одного видувдносно тонк та плоск, що нагадують ендотелальн клтини звичайних каплярв, а ось клтини ншого видузначно бльш крупнш. На зрзах вони часто мають зрчастий вигляд, вд чого отримали назву зрчастих клн Купферана честь дослдника, чи купферов клтини, як слд розглядати як макрофаги. В печнц купферов клтини дйсно утворюють частину вистилки, тому що вони лежать мж ендотелальними клтинами. Якщо розглядати ультраструктуру купферових клтин, то цкавою особливстю те, що в х цитоплазм свордн трубочки, схож на червячкв, як, представляють собою депо клтково мембрани, що необхдне для швидко фагоцитарно реакц у вдповдь на попаданя в клтину яких небудь часток. В цитоплазм також може знаходитися фагоцитований матерал, що утворився при фагоцитоз та старих еритроцитв.
Дуже цкавою ультраструктура гепатоцитв. Цитоплазма гепатоцитв, в буквальному понят слова, багата рзними видами органел та включень. Особливо багаточисельн мцтохондр, кожен гепатоцит ма 1000 чи бльше мтохондрй.
Мтохондр дуже важлив для гепатоцитв, тому що вони виконують багаточисельн та рзномантн за характером функц. В гепатоцитах зустрчаться велика кльксть вльних звязаних з мембранами полрибосом. Добре розвинений як гранулярний так агранулярний ретикулум. По цитоплазм розсян багаточисельн стопки апарату Гольдж. Деяк з них лежать близько до ядра, а деяк по близу жовчних каплярв. Деяк лзосоми мають лпофусцин пгмент зношування, гепатоцити також мають мкротльця. Недавно було встановлено, що мкротльця мають ферменти, як вдграють важливу роль в метаболзм жирних кислот шляхом бета окислення. Причому встановлено, що пд дю лкарських препаратв, що приймаються для зниження рвня лпдв в сиворотц, число таких мкротлець в гепатоцитах збльшуться.
Ще одна особливсть, що мж стнками синусодв та гепатоцитами, що прилягають до них, сну простр. Електронно мкроскопчними дослдами було встановлено, що такий простр сну, вн отримав назву прос тору Дссе. Цей простр в свому склад ма плазму кров, але клтини кров в норм тут в постнатальному житт не зустрчаються. В цьому простор велика кльксть мкроворсинок, як вступають з вльних поверхонь гепатоцитв, вдокремлюючих простр Дссе.
1.3. Кровообг в печнц.
Розглянувши детальну внутршню будову печнки, ми можемо перейти до розгляду кровообгу в печнц, що було б майже не можливим без знання внутршньо структури органу. Печнка волод ункальним кровообгом, тому що для не приноситься як артеральна так венозна кров. Венозна кров, будуче ще артеральною, пройшла через бльшу частину шлунково-кишечного тракту, де в каплярах проходило всмоктування продуктв травлення вуглеводв та блкв, амнокислоти багатьох нших речовин. Таким чином, венозна кров вд шлунка, кишечника, пдшлунково залози та селезнки йде не безпосередньо до серця, а через вортну вену в печнку. Однак печнка потребу артерально кров, саме ця кров приноситься по печнковй артер, яка проника в орган теж в област ворт. Через вортну вену проходить вс поступаючо в печнку кров, тод як через печнкову артерю тльки . В мжчасткових просторах як печнкова артеря, як вортна вена розгалужуться на млк судини, як утворюють по напрямку до часток та по х перифер в судину стку. Мж мжчастковими венами артерями сують багаточисельн зднання, тому бльша частина печнково паренхми отрима змшану портальну та артеральну кров. Тльки т печнков клтини, що розташован по перифер часток, отримують окремо артеральну кров.
Крм того, що печнка ма потребу як в артеральнй так венознй кров, для не ще характерний повльний ток кров (в порвнянн з ншими органами). Вн сповльнений, по-перше, тому, що синусоди вдрзняються великою шириною неправильнстю просвту, по-друге, тому, що синусоди предствляють собою уже другуу каплярну стку на протяз одного судинного щляху вд серця (першою сткою капляри на як розпадаються артер непарних черевних внутрощв як дають початок портальнй вен), за рахунок чого енергя руху, що придаеться серцем кров, дохобить до печнки вже рзко послабленою. Ще одню особливстю кровообгу у печнц наявнсть в печнкових судинах ц системи зажимв чи шлюзв, як регулюють рух кров через печнку. Вже в синусодах в мсц х впадання в центральн вени сфнктери, як змнюють кровонаповнення синусодв, в залежност вд характера хмчних субстанцй, що мстяться в кров, що проходить крзь печнку. Також у вихаду з печнки в стнках печнкових вен циркулярн мязов волокна, що можуть скорочуватися що вдтк кров з печнки значно зменшуться. Протилежною дю адреналн, що вплива на розслаблення, а тобто, розширю печнков вени та прискорю вдтк кров печнки. Потм вся кров збираться в печнков вени, що несуть кров з печнки впадають в нижню порожнисту вену, що проходить по близу. Ця частина кровообгу ма назву кровообгу вортно вени. Таким чином вс особливост кровообгу дають змогу зрозумти, як хмчн продукти, що потрапляють в печнку, мають можливсть вдповдний час тсно взамодяти з тканинними елементами цього органу та продукованими ними ферментами в залежност вд потреб органзму, що регулюються нейро-гуморальним шляхом. Нема сумнву в тому, що печнка в свой робот прямо залежить вд стану як вегетативно так центрально нервово системи.
. Функц
печинки.
2.1. Видлення жовч екзокринного секрету.
Складна внутршня будова печнки, те, що вона одночасно як екзокринною залозою, обумовили рзномантнсть функцй. Одню з самих характерних видлення жовч. Жовч, секрет гепатоцитв, мстить жовчн пгменти (блрубн), сол жовчних кислот, блки, холестерини та кристалогдрати тканнино рдини. За добу у людини видляться вд 0,5 до 1 лтра жовч. В день жовч видляеться бльш нтенсивно, пд час сну послаблються. Видлення жовч пдвищуться при пдсиленн кровозабезпеченн в прямому звязку з пдвищенням доставки кисню. Вплива на видлення жовч прийняття ж. В перод травлення утворення жовч видлення в шлунок посилються. При вдсутност ж в травному тракт жовч потрапля в дванадцятипалу кишку тльки в незначнй клькост, при тому перодично через кожн 1-2 години. Головними травними збудниками видлення жовч продукти травлення блкв (мясо) та особливо жирв (масло, вершки), вуглеводна жа навпаки зменшу прито жовч в кишечник.
Взагал печнка людини видля жовчн пгменти в якост блрубна. Пгмент блрубн предсавля собою кнцевий продукт обмну, який пдляга видаленню утворються не в гепатоцитах, а в результат розпаду гемаглобну в макрофагах селезнки та ксткового мозку та, в меншй мр, в купферових клтинах печнкових синусодв.
Цей продукт розпаду гемоглобну, що не мстить залза, потрапля в кров та поглинаться гепатоцитами з плазми в простор Дссе. Гепатоцити перетворюють його в водорозчину форму звязуючи з глюкуроновою кислотою, а потм видляють в якост компонента жовч. Сол жовчних кислот на вдмнну вд жовчних пгментв корисними для органзму речовинами, тому що вони, потрапляючи до кишки, значно полегшують перетравлення жирв. Ц сол подбно холестерину, третьому компоненту жовч вироблюються гепатоцитами. сну ще один компонент жовч. Гормони, що вироблюються корою наднирникв та статевими залозами, постйно поглинаються з кров гепатоцитами в рзнй ступен пдлягають метаболчним змнам. Утворенн продукти чи навть активн незмненн стеродн гормони часково секретуються в жовч. з жовч в кишц деяка кльксть гормонв може всмоктуватися в кров. Тому вважаться, що сну кишково-печнкова циркуляця стеродних гормонв.
також кишково-печнкова циркуляця жовчних пгментв, тод як блрубн потрапля в кишку, то за рахунок дяльност бактерй, що живуть в кишц, вн перетворються в уроблноген та стеркоблноген. Частина уроблногена потм всмоктуться в капляри кишки. Вони вдводять кров в систему вортно вени, , коли кров, що мстить всмоктаний уроблноген, проходить по синусодам печнки, уроблноген захоплються гепатоцитами знову перетворються в блрубн, який знову видляться в жовч. Хоча жовч утворються печнкою з порвнянно постйною швидкстю, вона потрапля в кишку нервномрно, звичайно коли в нй дйсно сну потреба, для цього необхдно, щоб жовч тимчасово накопичувалася та концентрувалася, цю функцю викону жовчний мхур.
2.2. Метаболчн функц
Окрм видлення жовч печнка викону чимало метаболчних функцй, як дуже важлив для пдтримання життздатност органзму. Наприклад, псля вживання ж, що мстить велику кльксть вуглеводв, рвень глюкози в кров пдвищувався без контрольно, якщо б не дяльнсть гепатоцитв, як в присутност нсулна видляють надлишок глюкози з кров, запасаючи його в якост глкогена. , навпаки, коли рвень цукру в кров почина знижувтися, гепатоцити перетворюють глкоген знову в глюкозу, видляючи в кров. Утворення глкогену в гепатоцитах стимулються також гормоном гдрокортизоном, який виробля кора наднирника, але в цьому раз глкоген утворються з блкв чи х похдних, при чому таке утворення глкогену приводить до видлення глюкози в кров, а не до поглинання з кров. Але в блково-азотистому обмн печнка прийма не менш важливу участь нж метаболзм вуглеводв. Як у вдношенн вуглеводв, печнка перш за все викону роль блкового депо. За данними Грунда (1910), печнка утриму блки (пропорцально обему) на 30-60% бльше, нж нш органи, пд час голоду, печнка вдповдно бльше вдда блки. Так, псля дводенного голоду печнка блих крис втрача 20% свого блка, тод як нирки, серце та нш органилише 4%. В печнц можна знайти типов блки кровглобулн, альбумн, фбриноген. Адже гепатотици синтезують альбумни та бльшу частину глобулнв плазми кров. Блки, що секретуються гепатоцитами в кров, синтезуються в цистернах гранулярного ендоплазматичного ретикулума, як видно в рзних длянках цитоплазми. Псля завершення синтезу блки кров через аппарат Гольдж потрапляють до вльно поверхн клтини, що омиваться плазмою, та видляються механзми екзоцитоза. Але потрвбно зауважити, що разом з агентами, що приводять до зсдання кров (протромбн, фбриноген), в печнц утворються речовина, що сповльню зсданняце антитромбн так званий гепарин. Важливим процесом, що здйснються в печнц по вдношенню продуктв розпаду блкв, переробка амнокислот. Але з дослдв Лондона та Кочнво (1935 р.) пд час перетравлення блкв в кишечнику, в кров надходять, окрм амнокислот також бльш крупн частки розпаду блквполпептиди, вони також затримуються печнкою. Перш за все з цих продуктв синтезуться блок, а частина амнокислот, руйнуючись, утворюють амачн сол та сечовину.
Тобто в утворен сечовини печнка теж ма сво значення. Утворення сечовини в печнц було доведено Шредером (1882 р.) В дослдах з повним видаленням печнки у собак було зафксовано досить рзке зменшення вмсту сечовини в кров, сеч та тканинах. Утворення сечовини з продуктв блкового розпаду представля один з найважливших процесв органзму. В той час, як деяк амачн сполуки токсичн для органзму, сечовина безпечна притому легко видляться нирками. Таким чином, печнка викону велику роль, утворюючи кнцевий продукт блкового зворотнього метаморфозу.
В обмн втамвнв печнка викону теж не останню роль.
Втамн А утворються в печнц з провтамну каротину, що тнадходить з жею. Печнков клдини продукують ензим-каротиназу, яка перетворю каротин на дв молекули втамну А. Крм перетворення каротину в втамн А в печнц вдбуваться накопичення цього втамну. Бля 95% вс клькост втамну, що знаходиться в органзм, зосереджено в печнц. Поклади втамну А пддаються впливу ряду фзологчних та патологчних факторв. Так, вони збльшуються не тльки при ж, багатй каротинами, але й при сильному споживанн жиру. нсулн зменшу вмст втамну в печнц. Рзн ураження печнково тканини супроводжуться рзким та швидким зменшенням запасу втамну А, при цьому каротини блше не перетворюються в втамн А. В звязку з роллю, яку викону цей втамн в утворен зорового пурпура, важливий взамозвязок мж зором та функцю печнки. При важких захворюваннях печнки спотергаються так прояви
автамнозу втмну А, як курина слпота.
Втамн В1його вмст в печнц в 10 разв вище (на 1 г ваги), нж в мязах. Як вдомо вн гра важливу роль при розклад одного з продуктв розпаду цукрупровиноградно кислотинастльки, що при накопичен в кров та тканинах, говорять про ступнь недостатност втамну В1. Вважають, що розклад ьпровиноградно кислоти вдбуваться саме в печнц. Наприклад, при дифузних ураженнях печнки спостергаться порушення В1втамнного обмну.
Втамн С гра роль фактора, що сприя глкогензац печнки. При недостатнй клькост втамну С в органзм вмст глкогену в печнц рзко зменшуться (Палладн, 1922 р., Меньшиков, 1936 р.), а при введен аскорбново кислоти вн пдвищуться (Альтенбургер, 1936 р.) За даними Волинського (1946 р.) аскорбнова кислота впливовим фактором, що забезпечу фзологчний стан печнки у вдношен найважливших функцй в обмн речовин (в тому числ видлення жовч).
Втамн К залежить вд функцй печнки по-перше, для всмоктування його в кшечнику необхдна нормальна секреця жовч, по-друге, в печнц вдбуваться утилзаця втамну К утворення протромбна з його участю. За допомогою втамну пдвищуться зсдання кров.
У водному та мнеральному обмн печнка теж прийма участь. Перш за все вона може вбирати в себе надлишки рдини. й властиво впливати на кльксне коливання мнрельних солей в кров та вдношення мж онами. Печнка здатна до утримання анонв хлору та бкарбонату. При ураженнях печнки нормальна вдповднсть онв в кров печнково вени порушуться, анони перестають затримватися а порушення онно рвноваги в кров не залишаться без впливу на водообмн. Велику цкавсть ма вдношення печнки до залза. При пдвищеному розпад еритроцитв в купферових клтинах вдкладаться залзо. Печнка також прийма участь у засвон залза, що надйшло в органзм з жею, перетворю його на потрбн для ритропоеза сполуки.
2.3. Антибактерицидна та антитоксикацйна функц.
Але крм багатьох метаболчних функцй, печнка викону ще деяк важлив функц, як умовно називають захисними. Безумовно, що затримка деяких продуктв розпаду блкв жирв перетворення х в нетоксичн для органзму сполуки можуть розглядатися з ц точки зору. Але в бльш загальному розумн поняття захисна функця показу здатнсть цього органу поглинати сам рзномантн токсичн речовини та робити х безпечними для органзму. Так, в печнц деяк отруйн метали та металоди (ртуть, свинець, мишяк) частково переводяться в безпечн сполуки шляхом звязування х нуклеопротедами. Велика кльксть речовин, особливо лкарських, що призначаються лкарем, та закнчуючи хмчними речовинами, що поглинаються з рзних джерел, пддаються метаболчним перетворенням та детоксикц гепатоцитами. А в деяких умовах продукти розпаду цих речовин можуть бути бльш шкдливими, нж сам речовини. Гепатоцити також метаболчно перетворюють стеродн гормони та алкоголь. При пдсилен детоксикуючо функц гепатоцитв в них пдвищуться вмст компонентв гладенького ендоплазматичного ретикулуму.
Важливу роль вдгра печнка у звязку з тим, що тканин вдбуваться затримка деяких мкроорганзмв, а також знешкодження нфекцйних токсинв. В цьому вдношен вдом дослди Роже (1887). Введення сибровиразкових бактерй кролям в периферичну вену викликало смерть всх семи кролв через 38-72 год., в той час як введення тринадцяти кролям т ж дози в вортну вену викликало загибель лише в трьох випадках. Цкав дослди Мануорнга та його спвробтникв, в яких вивчалася ступнь затримки мкробв окремими органами. Виявилось, що в мозку фксуться 0.5% циркулюючих мкробв в кров, в легенях6%, печнцдо 80%. Якщо ж в циркулюючу через печнку кров ввести культуру мкробв прибавити деяку кльксть мунно сиворотки, майже вс мкроби затримуються печнкою. Затримка мкробв печнкою вдбуваться за рахунок здатност купферових клтин до фагоцитозу.
2.4. Регенераця печнки.
Крм всх важливих функцй, що притаманн печнц, для не ще характерна регенераця. Взагал печнка волод великою силою регенерац. Росйський вчений Пдвисоцький (1880) першим показав, що у тварин можливо видалити бльшу частину печнково тканини вони при цьому не тльки виживають, а звичайно через деякий час розмри печнки в них майже повнстю вдновлюються. Виявилося, що залишена частина печнки знову прийма свох попереднх розмрв, це говорить про швидксть зношування та вдновлення клтин печнки, а саме рзноманття виду хроматину в ядрах печнкових клтин.
Але якщо гепатоцити пошкоджуються в результат дефциту рзних поживних речовин в рацон чи пд дю токсичних сполук, що знаходяться в кровотоц, на шляху регенерац внаслдок цього виника значно бльше труднощв. Це в основному обумовлено тим, що не вс структур, необхдн для регенерац функцонально-активно тканини печнки, здатн до гармонйного вдновлення, що необхдно для вдновлення складно архтектонки органу. В печнковй тканин багато трубочок та протоквяк всередин часток, так за х межами, ц трубочки повинн формуватися заново належним чином зднуватися один з одним. Регенераця гепатоцитв може вдбуватися в зольованих длянках, там де збереглися здоров клтини. Але вузли новоутворено паренхми печнки виявляються без необхдних звязкв з вортним кровообгом тому в них може бути вдсутня правильна органзаця синусодв. Тим часом фбробласти можуть почати утворювати надлишкову кльксть сполучно тканини, яка в свою чергу буде запобгати встановленню нових нормальних звязкв мж регенеруючими вузлами паренхми та системою жовчних протокв. До того ж надлишок сполучно тканини запобга збльшеню обму печнки вцлому по мр росту вузлв паренхми, сама ж сполучна тканина при дозрванн зморщуться. Це незворотн та серйозне захворюванняцироз печнки.
Разом з тим цкавим те, що навть невелико частини печнки досить для того, щоб утворилася сечовина, в цьому ж раз ц частки досить, щоб видляти надлишок блрубна з кров.
. Захворювання печнки.
3.1. Критер хвороб печнки.
Безумовно, що мж окремими хмчними процесами, що вдбуваються в печнц, сну як синергзм так антогонзм. Тому для клнки дуже важливо знати не лише функц та будову печнки, а й те, що розлад функцй печнки в одному напрямку необовязково повино супроводжуватися розладом функцй в ншому напрямку. Наприклад, при зменшен запасв глкогену в печнцв знижуться рвень утворення сечовини. Пдвищення рвня амнокислот знижу меж асимляц цукру. Так, посилена робота по асимляц глкогену не спвпада за часом з посиленням продукування та видлення жовч, тобто симпатичний нерв гальму видлення жовч, а разом з тим стимулю утворення глкогену.
Як будь-який органпечнка ма складну будову, це пояснються й тим, що вона одночасно як ендокриною так екзокринною залозою, характерна для
не складнсть функцй, яка повязана з внутршньою будовою органу. Дуже важливо знати вс функц та будову печнки, тому що лише ц знання допоможуть точно дослдити патологчн змни, що вдбуваються в печнц.
В печнц виникають запальн та дистрофчн процеси, можуть розвиватися пухлини. Патологчн змни розвиваються в самй паренхм, жочовивдних шляхах та в жовчному мхур. Запальн процеси в свою чергу можуть мати гострий та хрончний характер.
При опис т чи ншо хвороби приймають до уваги так критер як етологя, патологчна анатомя та функцональний (патофзологчний) критерй. Щодо гепатитв, то гепатит (hepatitis) це запалення печнки, що виражаться поднанням дистрофчних змн паренхми та нфльтративних процесв в стром. При домнуванн перших говорять про паренхматозний, при домнуванн другихпро нтерстицальний гепатити.
Етологя гепатиту рзномантна, а патогенез складний. В бльшост випадкв гепатит виника вторино, супроводжуючи рзн хвороби, таким чином ускладню х хд, а я к самостйне захворювання спостергаться при хвороб Боткна (врусний гепатит), лептоспроз. Патологчна анатомя гепатиту зводиться до розвитку в печнкових клтинах дистрофчних змн, навть до некрозу, та появ в стром млкоклтинних нфльтратв. Перекаплярн простори звичайно розширен, вдмчаться пролфераця купферових клтин. За характером ексудата розрзняють серозний гнойний гепатити. Останй може прийняти характер гнйникапоодинокого чи багаточисельного. При домнуванн дистрофчних змн над нтерстицальними можуть виникати зосередження некрозу в печнц, що спочатку захоплюють центри часток, а потм всю чи деклька часток. При домнуван нтерстицальнихзмн виника картина хрончного гепатиту. Результат гепатиту залежить вд ступення зараження тканини печнки та розповсюдження процесу. В легких випадках можливе повне вдновлення структури печнки. Деструктивн змни залишають псля себе рубц, в деяких випадках гепатит прийма тривалий, хрончний хд з розвитком склероза та цироза печнки.
3.2. Токсична дистрофя.
Токсична дистрофя печнкизвичайно гостре захворювання з переважаючим ураженням печнки дистрофчного характеру, що суправоджуться появою в нй обширних длянок некрозу, захоплюючих нод майже всю печнку.
Етологя та патогенез токсично дистроф рзномантн. Захворювання може виникнути в результат перенесеного врусного гепатиту, при рзних отрунях (грибами, фосфором, гелотропом та нше), при аутонтоксикацях (токскоз вагтност, треотоксикоз), при захворюваннях кишечника. Токсични початок здйсню патогенний вплив безпосередньо на печнкову тканину та виклика важк дистрофчн некротичн змни. Деяку роль вдгра алергчний фактор. Патологчна анатомя токсично дистроф складаться з важких дистрофчних змн паренхми. В перш 3-4 дн хвороби збльшуться печнка, вона ста дряхлою, капсулазморщуватою. з клтин зника глкоген, зявляються велик длянки некрозу, головним чином в центр частки, потм зона некрозу займа всю частку навть групи х. Цей перод наростаючих дистрофчних та некроботичних змн продовжуться 10-12 днв носить назву перода жовто дистроф.
Псля 12-го дня хвороби пзнше некротична тканина печнки розпадаться, розсмоктуться, а цей процес починаться саме з центру часток поступово розповсюджуться до перефир. Каплярив такй тканин, що загубила свою пружнсть , сильно розширються, переповнються кровю, що виходить нод за меж каплярного русла. Клтини печнки зберегються тльки по перефир частки у вигляд вузенько смужки. Макроскопчно печнка до 15-17 дня хвороби ста яскравою, а потм внаслдок переповнення каплярв кровючервоною та маленькою. Цей перод називаться пердом червоно дистроф.
Псля 17-20-го дня хвороби, якщо хворий переносить гострий перод, в печнц починаються процеси регенерац. Вони характеризуються пролферацю збережених печнкових клтин ептеля жовчних протокв, розростанням сполучно тканини. В легких випадках хвороби вдбуваться вдновлення структури печнки, а в важкихпролферуюч печнков клтини не утворюють нормальних часток, формують ептелальн тяж та скупчення печнкових клтин, як оточуються промжками сполучно тканини. В длянках новоутворено печнково тканини знову можуть виникнути дистрофчн та некроботичн, а також склеротичн змни. В таких умовах тканина повнстю перебудовуться, розрощуться в вигляд вузлв рзних розмрв, що да змогу говорити про постнекроний цироз печнки. Таким чином, токсична дистрофя може бути як з гострим так з хрончним протканням.
Змни в органах при токсичнй дистроф виникають в звязку з нтоксикацю продуктами розпаду печнки, порушенням зсдання кров, виникненям крововиливв в рзних органах. Результат хвороби в бльшост випадкв несприятливий закнчуться смертю хворих вд печнково недостатност, яка нердко поднуться з недостатнстю нирок.
3.3. Цироз печнки.
Цироз печнкихроннчне захворювання, при якому спостергаться поднання слдуючих пяти процесв дистрофя печнкових клтин, х регенераця, дифузне зростання сполучно тканини (склероз), пербудова структури органу, деформаця печнки в звязку з розвитком склеротичних процесв. Назва хвороби походить вд грецького слова kirros, що значить рудий.
Етологя цирозу рзномантна, тому розумння цироз печнки в деякй мр збиральним. Так, сну група нфекцйних цирозв, особливо часто вони виникають псля врусно нфекц, що виклика хворобу Боткна. Крм того, цироз може виникнути при недостатност блкв та головним чином лпотропних факторв, такий цироз називають алментарним та обмнним. Бльшу роль в виникнен цирозу гра алкоголзм. Порушення жирового та блкового обмну, обмну мд, тиретоксикоз. Так цирози мають назву метаболчн. сну рядгепатотропних речовин, як пошкоджують печеку призводять до розвитку токсичних цирозв. До таких речовин вдносяться чотирихлористий вуглевод, тринтротолуол. До розвитку сполучно тканини в печнц та деформац можуть привести застйн явища, що виникають при декомпенсованому пороц серця, а також порушен обмну залза, яке позначають як гемахроматоз. Таким чином по етолог вс цирози печнки подляються на нфекцйн, паразитн, запальн, метаболчн (алментарний, алпотропний, алкогольний), токсичн, серцев, бларн, пгментн. Але цирози слд розглядати як хворобу, що стала заключним та незворотним етапом рзних дистрофчних та запальних процесв. Тому вс цирози печнки вторинними.
Патогенез цирозу печнки розглядаться в тсному звязку з етологю, так як механзм розвитку хвороби в значнй мр визначаться причиною. Одню з найважливжих причин розвитку хвороби дистрофчн змни навть до появималих та велики длянок неврозу., але в нших випадках ведучою ланкою може слугувати жирова дистрофя. Дистрофчн, некротичн, регенеративн та запальн процеси в печнц при
цироз призводять до порушень функц гепатоцитв. Сповльнються синтез блка, деяких ферментв, протромбну. Рзко тзнижуться антитоксична функця печнки, в кров зявляються в надлишку судиннорозширююч речовини, що призводить до розвитку на обличч та тл так званих судинних зрочок. В тяжких випадках виника тяжка нтоксикаця. дан про те, що при розпад печнки виникають аутоантигени та протипечнков аутоантитла, що сприяють прогресуванню цирозу. При цироз печнки аутоантитла зявляються не тльки до клтин печнки а до клтин кров.
Патологчна анатомя складаться з поднання процесв дистроф регенерац, розвитку сполучно тканини перебудови та деформац. Дистрофя печнковових клтин характеризуться ожирнням цитоплазми. Так ожирл клтини нод зливаються утворюють жиров ксти. Клтини при цьому гинуть замщуються сполучною тканиною. нод наступа некроз гепатоцитв, головним чином в центр часток.
Регенераця виника вдразу псля загибел клтини. Зявляються нов клтини, кльксть яких бльшуться. Ц клтини скупчуються у вигляд маленьких вузликв-аденом. В процес регенерац виника новоутворена частка, замсть загибло. Але судини в нй розташован неправильно, центральна вена проходить в нй по краю частки, чи вдсутня зовсм. Таку частку називають несправжньою. Розвиток сполучно тканини при цироз носить дифузний характер вдбуваться як всередин частки, так за межами. Звичайно регенеруюч гепатоцити, утворюючи одноматозн вузли, розташовуються в промжках сполучно тканини, поступово вдтсняють оточуються нею. Ця новоутворена сполучна тканина багата на молод та бльш зрл клтини сполучно тканинини. Але не всякий розвиток сполучно тканини означа цироз, в печнц спостергаться розростання сполучно тканини реактивного характеру псля гострого гепатиту, навколо паразитв, на мсц туберкульозних бугрв. Але ц фбрози не супроводжуються н регенерацю н перебудовою печнково тканини. Тому в цьому випадку говорять не про цироз, а про фброз чи склероз печнки.
Перебудова структури печнки вдноситься до всх складових елементв печнки розташування клтин в частках, структури часток, судинно стки печнки, сполучнотканинно основи. Регенеруюч клтини мають неправильне бологчне розташування, в печнц утворюються вузли регенерати, як здавлюють вени. При формуванн вузлв-генераторв виникають анастомози мж глками вортно та печнково вен. Внаслдок цього, кров, що йде з кишечника по вортнй вен, проходить печеку, мимо паренхми та не проходить дезинтоксикацю, а також наче виключа циротичну печнку з обмнних функцй, що сильно вдображаться на загальному стан людини. Деформаця печнкипостйний супутник перебудови паренхми органу. Виникаюч вузли-регенератори виступають на поверхн печнки, придаючи й зернистий та бугристий вигляд. Утворення мж вузлами втяжння повязан з зморщуванням розростаючо сполучно тканини по мр дозрвання.
Взагал видляють три основн форми цирозу постнекротичний, портальний, бларний, але бльш поширена класифкаця (Додаток 7).
Постнекротичний цироз печнки (Додаток 8) виника частше псля врусного гепатиту, вд д деяких гепатоксичних отрут. Процес починаться з появи в печнц великих длянок некрозу. Потм вдбуваться спад строми, яка перетворються в рубц. В збереженй паренхм починаються процеси регенерац, утворення вузлв-регенератв, виника деформаця печнки. Макроскопчно при постнеекротичному цироз печнка зменшена в розмрах, сильно деформована, з регенераторними вузлами розмром до 3 см. в даметр. Мж вузлами розташовуються поля коллабновано строми печнки. Мкроскопчно в нй видно жовчн пртоки, артеральн та венозн судини, що входили до розвитку некрозу в склад трад.
Портальний цироз печнки (Додаток 9) найбльш частша форма цирозу. Вн виника на грунт блково недостатност. При порушенях пгментного обмну (гемохроматоз), обмну мд, вживан алкоголю, псля перенесеня врусного гепатиту. При портальному цироз рзн патогенн фактори (запалення, жирова дистрофя) призводять до утворення фброзних тяжв чи септ, що розповсюджуються по ходу портальних трактв, навколо та всередин часток. Фрагменти, що залишилися, регенерують, утворюються вузли-регенерати, але невеликих розмрв. Мкроскопчно печнка зменшена, то збльшена в розмрах. На розрз поверхня печнки ма жовто-буре, нод зеленувате забарвлення, складаться з маси млких вузлв, роздлених один вд одного промжками сполучно тканини. Утворення фброзних промжкв (септ) при портальному цироз проходить як в зовншнх частинах часток, так в центр. Сполучнотканинн перетинки порушують структуру частки, а утворенн вузли-регенерати призводять до структурно та судинно перебудови з розвитком портально гпертон.
Бларний цироз печнки розвиваться як при внутршньо печнкових так при зовншньопечнкових жовчних стазах. Вони виникають на грунт тривалого запалення, наявност каменв, рлозвитку пухлин з ростом в просвт протокв. При бларному цироз проходить застй жовч, що веде до розширення жовчних протокв. При цьому печнка збльшена в розмрах, поверхня гладенька, темнозелена на розрз, що зумовлено закупоркою зовньопечнкових жовчних шляхв.
Окрм трьх основних форм цирозу зустрчаються змшан. При тривалому та прогресуючому протканн всх рзновидв цирозу та розвитку в органзм процесв компенсац печнка зменшуться в розмрах рзко деформуться, ста бугристою. Печнка прийма вигляд, описаний бльш 180 рокв тому назад Laenneck пд назвою атрофчного та ланнеквського цирозу печнки. Довгий час вважали, що результат цирозу несприятливий одужання може наступати тльки в початковй стад, коли перебудова печнки всх структурних складових не зайшла дуже далеко. Але дослди по експерементальному вдновленню печнки показали, що при знищенн причини, що викликала цироз, може призупинитися розвиток сполучно тканини, а регенераторний процес з боку печнкових клтин призводитбь до вдновлення нормально структури печнки. Таким чином морфологчн змни в печец не лише стаблзуються, а й можуть придбати зворотнй розвиток.
3.4. Пухлини печнки.
В останн роки кльксть захворювань,що саме пухлинами рзних органв, рзко збльшилася. Це повязане з складною екологчною ситуацю не тльки в Укран, а в цлому свт. Тому, нажаль, пухлини вже не такою рдксною хворобою для лкарв як рокв 30-40 тому назад. Взагал для розвитку, наприклад, первинного раку печнки (Додаток 10) велику роль гра патологчний стан печнки, що пердував до хвороби. Ця хвороба частше зустрчаться при цироз печнки. Первинний рак (ептелома) ма три варнта в свой форм
Ш у вигляд масивно пухлини
Ш у вигляд вузлв
Ш у вигляд дифузно раково нфльтрац.
При масивнй форм печнка рзко збльшена, звичайно конфгурац, на розрз видно обмну блувату масу круглих контурв, займаюча
нод бльшу частину печнково частки. Ця гомогенна маса в центр нод розмякшуться да молочний ск. При вузлуватй форм печнка пронизана пухлинами в самих рзних вддлках. Печнка збльшена, бугриста, вузли величиною з кедровий горх бльше, блуватого кольору. На вдмну вд масивно пухлини, що знаходиться в середин, вузли розташовуються також часто поблизу поверхн печнки. При дифузнй форм загальний вигляд ззовн нагаду картину цирозу на розрз видно длянки залозисто тканини жовтоблого кольору, що пронизують весь орган.
Але крм первинного раку в печнц може снувати вторинний рак (Додаток 11). Вн утворються з первинного нших органв (шлунку, стравоходу, кишок, пдшлунково залози, ячникв). Розповсюдження на печнку можливо двома шляхами шляхом безпосереднього переходу та шляхом метастазв.
3.5. Хвороба Боткна.
Тепер розглянемо саме розповсюджене з усх печнкових хворобхворобу Боткна. Час вд часу це захворювання зустрчаться настльки часто, що говорять про його епдемчний характер, хоча вона вросною. Доброяксна форма ма два пероди переджовтушний та жовтушний.
Початок хвороби характеризуться наявнстю лихоманки, але вона короткочасна. Спостергаться порушення самопочуття бльшсть вдчува слабксть, бль в мязах та суглобах. Нердко хвороба починаться з болей в горл, тому часто до появи жовтухи дагнозують, як типовий грип. Дал втрачаться апетит, зявляться нудота, шлунково-кишков порушення. Переджовтушний перод досяга 5-6 днв. На меж мж преджовтушним та жовтушним перодами нердко спостергаються больов вдчуття з сторони печнки, звичайно вони слабкими та тривалими.
Жовтушний перод жовтуха не тльки найбльш яскравим симптомом хвороби, але й найбльш постйним та важливим з дагностично та патогенетично точки зору. Безжовтушн форми зустрчаються тльки в самих легких випадках. Еволюцю жовтухи можна розбити на три пероди висхдний, пк, низхдний. У висхдний перд сеча прийма темний колр, як темне пивно, в нй легко знайти велику кльксть жовчних пгментв та уроблна. Пзнше уроблнаря рзко слабша, але повнстю не зникапк хвороби. Як тльки кльксть уроблна в кишечнику при зменшен жовтухи почина збльшуватися, посилються уроблнаря, досягаючи великого ступення. Потм поступово зменшуться. Як правило, при хвороб Боткна спостергаться збльшення печнки. звичайно вдаться прощупати вже з перших днв хвороби. Ступнь збльшення печнки рзна край виступа з пд реберно дуги то на 1-2, то на 3-4 поперечних пальця. Печнка не особливо щльна, гладенька, дещо чуттва, але лише в перший час. Збльшення печнки повязано з пдвищенням кровонаповнення органу, нфльтрацю його рзними елементами (блками, клтинами).
Ще одним симптомом хвороби Боткна порушення метаболчних функцй. Ц порушення перш за все вдносяться до вуглеводного обмну. Порушуться не тльки функця печнки по асимляц моносахаридв, але й переробка деяких промжних продуктв обмну (молочно та провиноградно кислоти). В галуз блково-азотистого обмну найбльш очевидним порушенням при хвороб збльшення вмсту амнокислот та полпептидв в кров та сеч. Зсдання кров в деякй мр ма тенденцю до невеликого сповльнення, що повязано з зменшенням вмсту протромбну в кров.
Перехд хвороби в стадю одужання характеризуться зворотнм розвитком всх симптомв хвороби. Одним з критерв покрашення вдновлення апетиту, потм печнка зменшуться в розмрах набува свох попереднх розмрв. Але нод можуть виникати рецидиви, що супроводжуються бллю в област печнки. Рецидиви жовтухи, що нод доповнюють гострий гепатит, можуть переходити в хрончну форму. Чим тяжче проходить хвороба Боткна, тим бльша небезпека переходу в хрончну форму. Для лкування пацнти повинн бути зольованими вд нших людей, тому що хвороба пердаться фекально-оральним шляхом, хворих направляють до нфекцйного вддлення лкарн, де м надаться вдловдна допомога.
3.6. Поширення хвороб печнки.
Згдно даних ЦМЛ Олександрйського райогну (Додаток 12-15) ми можемо спостергати розповсюдження хвороб печнки на територ вказаного району. Проаналзувавши х, видно, що з 100 тис. населенняв 1997 р. на врусний гепатит хворло 216 чол. Ц цифри зменшуються до 1999 р (80 чол. на 100 тис.), потм знову починають зростати вже в 2001 р. пднмаються до вдмтки 134 чол. Не найкраща ситуаця серед хрончних гепатитв, хоча досяга дещо менших цифр в порвнян з врусними. Так в 1997 р. на хрончний гепатит хворло лише 66 осб з 100 тис. населення, ц числа починають зростати до 2000 р. 94 особи. Найменша кльксть захворювань, що характерн для населення виявилась для цирозу печнки, що на протяз 5 рокв знаходяться майже на однй вдмтц.
Отже, з вдповдних графкв ми можемо спостергати спад чи пднесення вдповдних захворювань.
ВИСНОВКИ
Печнкавеликий залозистий орган масою 1,5 кг., що розташовуться в верхньому вддл черевно порожнини, в основному в правому пдребер. Печнка виробля жовч, що потрапля в дванадцятипалу кишку. поверхню длять на правувелику, лвуменшу частки. На меж мж ними знаходиться серповидна звязка. Права частка двома борознами длиться на квадратну, хвостату та праву частки.
В свою чергу вс часточки складаються ще з меньших печнкових часток, що складаються з гепатоцитв (печнков клтини), синусодв (кровоносн капляри) та трубчастих утвореньглки вортно вени, печнково артер, печнкового протоку, лмфатичних судин. Вс клтини та судини утворюють дину систему, по якй працю орган. Тобто печнкаце складний механзм, в якому кожна клтина ма велике значення, руйнування хоча б одного з компонентв призведе до порушення роботи всього органу. Маючи досить складну будову, печнка викону чимало функцй, що дуже важлив для нормального розвитку та життя людини
Ш видлення жовч
Ш метаболчн
метаболзм вуглеводв
блково-азотистий обмн
обмн втамнв
Ш антибактерицидна
Ш антитоксикацйна
Ш регенеративна.
Найцкавшою з функцй регенеративна Також цкавим важливим те що печнка одночасно як ендокринною так екзокринною залозою. Можливо з цим повязана складнсть кровооббгу цього органу. Адже в останню входить як венозна так артеральна кров зумовлю генальнсть кровообгу.
Велика кльксть функцй та складна будова органу привоводять до появи багатьох хвороб. Серед них найпоширеншими врусн та хрончн гепатити, цирози, пухлини.
ЛТЕРАТУРА
1. Анатомя та фзологя./ Воробйова .А., Губарь А.В., Сафяннкова .Б.М. Медицина, 1981.416 с.
2. Кабанов Н.А. Анатомя людини.К. Радянська школа, 1938.312 с.
3. Мясников А.Л. Хвороби печнки.М. Медгз, 1969.507 с.
4. Привс М.Г. Анатомя людини.М. Медицина, 1974.402 с.
5. Снельников Р.Д. Атлас анатом людини.М. Медицина, 1977.470 с.
6. Старошенко Л.. Анатомя людини.М. Медицина, 1979.343 с.
7. Струков
А.. Патологчна анатомя.М. Медицина, 1981.599 с.
8. Фзологя людини. /Бабський .Б., Зубков А.А., Кослицький Г.., Ходоров Б..М. Медицина, 1966.655 с.
9. Хем А., Кормак Д. Гстологя. М. Мир, 1983.244 с.




Смотрите также:


 Экзаменационные тесты по хирургии 4 курс
Вопросы по теме Экзамен для 4 к. по хирургии В экзаменационных наборах номера вопросов и последова- тельность вариантов ответов меняются. Вариант 1 вопросов 200 Вопрос 1. ИНТРАОПЕРАЦИОННАЯ ХОЛАНГИОГРАФИЯ ПРИ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИ ИСПОЛЬ- ЗУЕТСЯ ДЛЯ а. выявления холангита ...

 Экзаменационные тесты по кожным болезням 4 курс (2)
ОБВЕСТИ КРУЖКОМ НОМЕРА ПРАВИЛЬНЫХ ОТВЕТОВ 37. Клинические признаки псориаза 1. наличие папул 2. шелушение 3. наличие пузырьков 4. феномен Кебнера ...

 Устройство человеческой памяти
- 1 - я2В В Е Д Е Н И Е Память - самая долговечная из наших способностей. В старости мы помним события детства восьмидесятилетней, а то и большей давности. Случайно оброненное слово, может воскресить для нас, казалось, давно забытые...

 Тесты по частной неврологии 4 курс
ТЕСТЫ ПО ЧАСТНОЙ НЕВРОЛОГИИ. ТЕМА 1. СОСУДИСТЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ ГОЛОВНОГО МОЗГА. ВЫБРАТЬ ОДИН ПРАВИЛЬНЫЙ ОТВЕТ. 1. Вертебро-базилярная и каротидная системы мозгового кровотока анастомозируют через артерию 1. переднюю соединительную ...

 Тесты по общей хирургии 3 курс
УКАЖИТЕ НОМЕР ПРАВИЛЬНОГО ОТВЕТА 1. Термин "антисептика" впервые ввел 1. Земмельвейс 2. Прингл 3. Листер 2. 2. Комплекс мероприятий, направленный на борьбу с хирургической инфекцией называется 1. антисептикой ...

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10 >>
Популярные
Наши сервисы
Rambler's Top100